1І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля. 2А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано. 3А як сидїв на горі Оливній, навпроти церкви, питали Його на самотї Петр, та Яков, та Йоан, та Андрей: 4Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись? 5Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів. 6Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть. 7Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець. 8Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя. 9Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм. 10І між усїма народами мусить перше проповідатись євангелия. 11Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий. 12Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх. 13І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся. 14Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори; 15хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї; 16і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою. 17Горе ж важким і годуючим під той час! 18Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою. 19Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде. 20І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротить днї. 21І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; не йміть віри. 22Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних. 23Ви ж гледїть: ось я наперед сказав вам усе. 24Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, 25і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся. 26І тодї побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою. 27І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба. 28Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листє, знайте, що близько лїто. 29Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима. 30Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся. 31Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть. 32Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець. 33Гледїть, пильнуйте й молїть ся; не знаєте бо, коли пора. 34Як чоловік, що відїжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному дїло його, а воротареві звелїв, щоб пильнував. 35Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півнї, чи вранцї;) 36щоб, прийшовши несподївано, не знайшов вас сплячих. 37Що ж я вам глаголю, усїм глаголю: Пильнуйте.