1І зараз уранцї, порадившись архи- єреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові. 2І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш. 3І винуватили Його архиєреї багато. 4Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують; 5Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат. 6На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили. 7Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили. 8І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм. 9Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського? 10Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї. 11Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм. 12Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським? 13Вони ж знов закричали: Розпни Його. 14Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його. 15Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його. 16Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту. 17І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець, 18та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський! 19І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому. 20І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його. 21І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його. 22І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце. 23І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв. 24І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде. 25Була ж година третя, і розпяли Його. 26І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. 27І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него. 28І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його. 29І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш, 30спаси себе й зійди з хреста. 31Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти. 32Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його. 33Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої. 34А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси? 35І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. 36Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його. 37Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. 38І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. 39Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий. 40Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия, 41що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим. 42А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою, 43прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового. 44Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер. 45А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові. 46І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу. 47Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.